Людина, яка змінила усе (“Moneyball”, 2011)
Євгеній Шатілов
Книга чи фільм по ній — це вічне протистояння, таке ж безкомпромісне, як добро і зло, біле і чорне, ліва і права палички Twix. Хрестоматійне “за мотивом…” змушує нас порівнювати твори письменника і режисера. Книга — завжди значно більш масштабне оповідання, де є місце для більшої кількості історій, героїв та сюжетних ліній ніж фільм. Відтепер ми читатимемо документальні тексти “на основі реальних подій”, за сюжетами яких були зняті популярні стрічки, і розбиратимемось, чи дійсно #у_книзі_все_було_інакше! І дебютує нова рубрика з драматичної історії про бейсбол та інновації — з однієї з найкращих спортивних драм останнього десятиліття, стрічки “Людина, яка змінила все” (“Moneyball”, 2011)
Про що йдеться: про бейсбольний клуб “Окланд Атлетікс” та його генерального менеджера Біллі Біна, який протягом сезону 2002 року впроваджує революційні методи з аналізу гри, засновані на науці, щоб з їхньою допомогою кинути виклик заможнішим командам. У 2003 році оглядач “New York Times” Майкл Льюїс розповів цю історію у своєму бестселлері “Moneyball. Як математика змінила найпопулярнішу спортивну Лігу світу”. У 2011 році за мотивами книги вийшла стрічка Беннетта Міллера; Біллі Біна зіграв Бред Пітт.
Сюжет у 5-ти реченнях (УВАГА, СПОЙЛЕРИ!): Біллі Бін, у минулому перспективний бейсболіст, який так і не реалізував свій потенціал, керує командою “Окланд Атлетікс” (“Ейс”), однією з найбідніших у Головній Лізі з бейсболу. Після того, як “Ейс” ледь не вибили з плей-офф 2001 року “грошових мішків” з “Нью-Йорк Янкіз”, з клубу пішли три ключових гравці. Бін від молодого аналітика Пітера Брента дізнається, що у бейсболі панує “середньовічне мислення”, та, використовуючи математичні моделі, можливо набрату круту команду з маловідомих і недооцінених гравців. Менеджер так і робить, наражаючись на конфлікт зі співробітниками клубу та усім бейсбольним загалом. Після серії поразок система запрацювала і “Окленд” встановили рекорд, вигравши 20 ігор поспіль. У плей-офф “Ейс” знову вилітає у першому раунді, утім, роботу Біллі помічають у гранді “Бостон Ред Сокс” та запрошують його очолити команду і стати найбільш високооплачуваним менеджером в історії спорту, але Бін відмовляється.
Головні розбіжності фільму і книги:
Режисер замінив одного з головних персонажів книги. У фільмі талановитого економіста, який відкриває Біллі Біну новий погляд на бейсбол, звуть Пітер Брент (його грає теж дуже відомий сьогодні актор Джона Хілл), його менеджер запрошує прямо перед визначальним сезоном. Насправді цей персонажж вигаданий. Головного однодумця Біна звали Пол Деподеста, і на момент початку основної історії вони вже працювали разом якійсь час. Саме він епатував скаутів-ретроградів, приходячи на збори із ноутбуком, порадив Біллі найсучасніші аналітичні програми та готував статистику на гравців. Попри те, що Бренту зі стрічки відійшли усі основні висловлювання Деподести, автори відмічають, що персонаж Джона Хілла є збірним образом багатьох асистентів і помічників “людини, яка змінила усе”.
У фільмі тричі згадується Білл Джеймс — основоположник концепцій, що використали у “Окленді”. Саме він зрозумів, що у бейсболі гравців оцінюють невірно і мало приділяють уваги статистиці. У кінці 1970-х він почав видавати щорічник, де виклав свої головні ідеї. У підсумку, він став засновником саберметрики — напряму, адепти якого вірили у можливість на основі статистики точно прогнозувати виступ клубів та формувати успішну команду. Герої книги, фактично, використали його відкриття. І це складнувато зрозуміти із фільму, хоча в тексті про це пишеться чітко.
“Moneyball”, за фільмом, починає практикуватись Біном у 2002 році, насправді — раніше. З роботами Джеймса він познайомився вже у другій половині 1990-х, коли щойно починав свій шлях у ролі бейсбольного функціонера. За рік до описуваних подій у “Окленді” вже почали застосовувати математичні моделі і оригінальний підхід на трансферному ринку, що подарувало уболівальникам успішний сезон 2001 року. Майкл Льюіс опинився поруч з Біллі Біном і Полом Деподестою тільки у 2002 році, тому саме тут у фільмі починається найголовніше. Хоча, насправді, вже давно почалось.
Конфлікт між Біллі Біном і тренером команди Артом Хоу — пшик. У стрічці безтурботний тренер став одним з найбільших антагоністів Брента і Біна, який своїми рішеннями не давав запрацювати побудованій системі. Насправді режисер значно перебільшив його роль у цій історії. Льюїс зазначив, що з самого свого приходу у клуб, “Хоу чітко виконував накази топ-менеджменту”. Тренер сумлінно виконував побажання Біна і лиш іноді дозволяв собі реалізовувати на полі власні ідеї. Автор книги передав слова співробітників і гравців “Ейс”, які зізнаються, що “коли звільнять Арта — нічого не зміниться”. Конфлікт навколо контракту, який виникає на самому початку стрічки, насправді стався аж у другій половині сезону, а не перед ним. Хоу хотів використати успішні виступи для поліпшення умов угоди, але у самому кінці книги Біллі продає його у “Нью-Йорк Метс”.
Лінією доньки Міллер згладив одіозність Біна. У книзі образ Біллі є достатньо суперечливим — він постійно намагається когось продати, виміняти чи запросити. Такі епізоди ми можемо побачити і в фільмі, також Бред Пітт абсолютно у стилі Біллі зі злості трощив стільці та інші предмети. Він міг би залишитись таким собі гіком, якби не історія з донькою, якій у фільмі приділили багато уваги, хоча в книзі Кейсі згадувалась лише кілька разів. Сам Бін визнав, що історія його взаємовідносин з донькою є однією з тих речей, завдяки яким фільм став кращим.
В цілому: норм чи погано? Добре, навіть дуже! Згадані нами відмінності в дечому стрічці навіть на користь. Драма повністю відповідає своєму жанру і ми радимо подивитись фільм навіть тим, хто не надто цікавиться бейсболом!
Наші сторінки в мережі:
