5 років потому: “Charlie Hebdo” та кінець епохи карикатури
26.01.2020, Nadiia Kravchenko special for Legio Historica
Через 5 років після нападу ісламістів на редакцію сатиричного журналу «Charlie Hebdo» популярність політичних карикатур як окремого жанру спадає. І йдеться не лише про Францію. Legio Historica у перекладі статті з Deutsche Welle пропонує розібратись, в чому причини цього явища.
7 січня 2015 року для працівників редакції «Charlie Hebdo» було таким самим робочим днем, як і будь-який інший. Колектив авторів зібрався, щоб спільно обговорити теми для майбутніх випусків. На столі стояв пиріг, оскільки один зі співробітників святкував свій день народження. Проте о 11.30 в приміщення увірвались двоє чоловіків і відкрили вогонь з калашнікових, 11 працівників загинуло. Тікаючи, терористи на вулиці кричали: «Аллах всемогутній! Ми помстились «Шарлі Ебдо» за зневагу пророка». Вбивці, брати Саїд та Шериф Куаші доти були відомі поліції лише за дрібні кримінальні діяння у передмістях Парижа. Сам теракт стався через публікацію журналом карикатур на пророка Мухаммеда.
“Je suis Charlie”
Світом прокотилася хвиля солідарності з жертвами кривавого злочину. Слоган “Je suis Charlie”, українською «Я — Шарлі» був в усіх на вустах. За кілька днів після злочину 4 мільйони французів вийшли головні площі своїх міст, щоб продемонструвати підтримку свободи слова та протестувати проти тероризму. В Парижі на чолі колони був тодішній президент Франції Франсуа Олланд, у цьому марші взяли участь очільники інших країн.
«Солдати на полі битви»
В шоковому стані були і творці карикатур. Панували спантеличеність, скорбота але водночас і лють, згадує берлінський карикатурист Бернд Поленц. Як творець порталу “toonpool”, зібрання 300 тис. карикатур від 2500 авторів зі 120 країн, він має контакти з авторами чи не з усього світу. За його словами, після паризького теракту художники відчули страх і те, що проти своєї волі стають учасниками війни між двома світами. Для багатьох з них медіа, де вони публікувались, стали синонімом зброї, а вони самі — солдатами на полі бою. Проте за кілька тижнів все нормалізувалось, і страх, як і штучні гальма, зник.
Фетва проти Салмана Рушді
Приблизно такої ж думки дотримується Гійом Дуазі, французький дослідник історії карикатури. Він розцінює мотиви теракту як бажання показати противагу наступу свободи слова. Подібний виступ був у 1988 році, через публікацію Салманом Рушді роману «Сатанинські вірші». Вихід роману в світ спровокував низку протестів та насильницьких актів мусульман. Іранський релігійний лідер Аятолла Хомейні оголосив фетву проти Рушді, наслідком якої мала бути смерть письменника. Обґрунтуванням такої акції було те, що його книжка спрямована «проти ісламу, пророків та Корану».
Данські карикатури на пророка Мухамеда, що спровокували скандал
Попередником ситуації з «Charlie Hebdo» був конфлікт в Данії через 12 опублікованих в журналі “Jyllands-Posten” карикатур, які пізніше також вийшли друком в Норвегії. Двоє авторів мусили переховуватись через погрози вбивств. Данський прем’єр-міністр Андерс Фог Расмуссен став на бік журналу і запросив на бесіду послів 11 ісламських держав. Роздратовані мусульмани здійснили кілька спроб штурму посольств Данії та Норвегії у своїх країнах. У 2008 році данські спецслужби викрили підготовку замаху на життя Курта Вестергаарда, одного з авторів цих карикатур. У 2010-у він ледь уникнув другого замаху на своє життя від імовірного вбивці.
Гійом Дуазі додає, що більшість мусульман, як і християн чи буддистів може з посмішкою реагувати на релігійні карикатури. Проте завжди знайдеться одна невелика група, яка використає це як привід відстояти своє релігійне бачення світу і маніпулювати іншими людьми — організувати протести під прапорами і т.д.
Редактори з «Charlie Hebdo», які вижили під час теракту, через тиждень підготували новий випуск журналу, на обкладинці якого засмучений Мухаммед з табличкою “Je suis Charlie”, заголовком до нього були слова «Все пробачено».
50-ліття під охороною поліції
Наклад сатиричного журналу, який до 7 січня 2015 року вважався нішевим продуктом, виріс до більш ніж мільйона екземплярів. Деякий час виходила і німецька версія журналу. З часом продажі знизились, німецькою журнал припинив виходити. На думку Лорана Сурісо, одного з редакторів, який пережив напад, гумор і для багатьох не мусульман — річ підозріла. Нині ж він є головним редактором журналу, у 2020 році святкуватиме своє 50-річчя. Під захистом поліції. Сатира стала синонімом боротьби…
Ще з часів бунтів, спричинених данськими карикатурами, а потім і після нападу на «Charlie Hebdo» в сатиричних зображеннях зроблений наголос на публічність. Кожна хоч трохи критична карикатура запрограмована на те, що спричинити шум в медіа.
Карикатура відживає своє?
На думку Клер Каррард, очільниці об’єднання «Карикатурне мистецтво заради миру», для карикатури нині настали сумні часи, а 2019 рік взагалі був найбільш кризовим. Наприклад, щоденна газета “New York Times” всередині минулого року припинила друкувати карикатури в міжнародній версії — після того, як одна з них була названа антисемітською. На ній був зображений американський президент Дональд Трамп в кіпі, що тримає ізраїльського прем’єр-міністра Бенджаміна Нетаньяху в образі такси на повідку.
Для Гійома Дуазі справа не лише в тому, що в “New York Times” більше не виходять карикатури. На його думку, карикатури в газетах — вимираючий жанр, а його зірковий час був на межі ХІХ і ХХ ст.. Нині ж людям більше до вподоби відео та фото.
Незважаючи на зменшення тиражів, видавці не хочуть, аби їх читачі та рекламодавці злились, оскільки негатив у мережі став нормою. За словами Джуліан Метью, прес-секретаря «Репортерів без кордонів», кількість погроз, залякувань та принижень в мережі значно зросла.
Нові шляхи
Чи має карикатура як жанр майбутнє? На думку Бернда Поленца, так. Майстри цього жанру використовують його перевагу — творити на теми, які актуальні на даний момент. Карикатуристи мають все більше виставок в музеях, галереях та мистецьких центрах, де можливо бути дуже креативними.
P.S. авторка оригінального репортажу — Сюзанна Кордс, його можна прочитати тут.
Більше про данську історію в англомовному лонг-ріді за лінком.
Оригінал карикатури про відносини США та України тут.
Також дуже цікавим є інтерв’ю Тараса Бойка, українського перекладача творів Салмана Рушді; у 2015 році вийшов друком український переклад “Сатанинських віршів” за його авторством.
Наші сторінки в мережі:
