“Гра на пониження” (The big short, 2015)
Євгеній Шатілов
З вами знову рубрика #у_книзі_все_було_інакше, де ми не тільки дивимось фільми, створені на основі документальних книжок, але і читаємо прототип та порівнюємо його зі стрічкою. Сьогодні на черзі фільм “Гра на пониження” (2015, реж. Адам Мак-Кей) та бестселлер Майкла Льюїса “Гра на пониження. За лаштунками світової фінансової кризи” (2010). Поїхали!
Про що йдеться: про ідіотизм співробітників найбільших інвестиційних банків США та Європи, які зробили ставку на стійкість ринку нерухомості і програли. Спричинивши найбільшу фінансову кризу з часів “Великої депресії”. А також кількох фінансистів, які передбачили кризу і змогли на ній заробити.
Сюжет у 5 реченнях (СПОЙЛЕРИ!!!): З 1980-х рр. американський фондовий ринок заробляє більше не на акціях, а на пакетах облігацій, створених з іпотек, які виплачували звичайні амекриканці. У 2004–2005 рр. кілька-фінансистів-аутсайдерів роблять вражаюче відкриття: більшість кредитів (навіть з високим рейтингом) є ненадійними і нічим не забезпеченими і вже у 2007 році вони катастрофічно впадуть у ціні. Вони винайшли “дефолтні свопи” — різновид страхової угоди, за якою, у разі падіння ціни облігацій, банк виплатить їм страховку, але у разі зростання їх вартості платити навпаки мають вони. Увесь фільм вони намагаються розібратись, чи нема тут підступу, але, врешті-решт, бачать, що світ фінансових ділків просто тупий і жадібний. Зрештою усе справджується, герої багатіють, але стикаються з розумінням того факту, що вони є частиною системи, а вона зробить висновків з кризи.
Ключові відмінності між книгою і фільмом:
- імена героїв. У стрічці змінили імена майже усіх основних героїв, тому, читаючи книгу Льюїса, доведеться витратити трохи часу на ідентифікацію героїв. Єдиний, хто залишився “при собі” — Майкл Бері, брокер з дипломом лікаря та синдромом Аспергера, який першим передбачив майбутній крах системи (доктор Б’юрі навіть консультував творців стрічки). Усіх інших героїв звуть інакше: Марка Баума, мабуть, центрального персонажа у книзі та фільмі, насправді звали Стівен Айсман, слизького банкіра з “Дойчебанку”, який першим почав активно розповсюджувати свопи Стівена Веннета — Грег Ліппманн, хлопців з гаражного хедж-фонду, які ставили на катастрофи Чарлі Геллера та Джеймі Шиплі — Чарлі Ледлі та Джеймі Мей, а їхнього партнера, брокера з дивацтвами Бена Рікерта — Бен Хокетт. При цьому більшість деталей біографії та дрібних деталей були збережені за персонажами.
- Мотивація Марка Баума. Головного персонажа, який не просто хоче заробити на тупості системи, але і прагне розпочати проти неї “хрестовий похід”, мотивує особиста трагедія. Незадовго до початку подій у стрічці його брат, теж фінансист, покінчив життя самогубством, стрибнувши з хмарочоса через проблеми з бізнесом. Погано. Але в книзі усе ще гірше: прототип Баума, Стівен Айсман кардинально змінюється та ходить на курси з управління гнівом, бо випадково уві сні помирає його первісток. Попри те, що реальність ще більш трагічна, сценаристи певно хотіли, щоб особиста мотивація була більше пов’язана з Уолл-Стріт.
- Вставки з поясненнями. Одними з найяскравіших епізодів фільму були вставки, де селебріті та відомі фахівці пояснюють складні фінансові аспекти. Так Марго Роббі у джакузі з мильними бульбашками показує, як формувалась “бульбашка” на ринку нерухомості, а Майлі Сайрус у казино показує, як діють синтетичні CDO. Звісно, у книзі немає нічого подібного. Хоча ряд метафор, які використані у вставках, використані Льюїсом (наприклад, психологічний феномен “серії перемог”, який змушує нераціонально вести себе гравців на ринку нерухомості), це є просто частиною відповідних розділів. Вставки є блискучою ідеєю режисера і сценаристів, щоб глядачі, які не зовсім розбираються у фінансових ринках, розуміли драматичність подій.
- Кредит з плаваючою ставкою. Одна з головних бомб уповільненої дії у сюжеті — кредити з плаваючою ставкою. Їх видавали ненадійним громадянам, така угода давала можливість не платити внески кілька років, а проценти при цьому сумувались. У підсумку в емігранта або стриптизерки було кілька років чудового життя, поки не активувались усі відсотки і платежі по кредиту, і тоді їм хана. Героям “Гри на пониження” для успіху потрібно було просто дочекатись активації плаваючої ставки. Цьому важливому аспекту у фільмі приділено не надто багато уваги, натомість у книзі він є одним з ключових. Згубну дію такої практики продемонстрували на прикладі стриптизерки, яка взяла 5 (!) таких іпотек. У фільмі її зустрічають під час подорожі Флоридою, а у книзі — під час конференції з сек’юритизації у Лас-Вегасі.
- Теж частина істерії. У фільмі випустили ще один ключовий момент — ставки на пониження усіх героїв теж стали частиною гри недобросовісних фінансистів. Заключені ними угоди могли бути частиною CDO (пакетів з іпотеками і облігаціями різного ґатунку) й інвестиційні банки із задоволенням робили ставки на кредитні дефолтні свопи. У підсумку, це тільки погіршило ситуацію, бо робило страхові угоди залежними від “сміттєвих облігацій” з ними у пакеті. Тому ряд героїв почувались ніяково, заробляючи у грі на пониження.
Як взагалі: норм чи не дуже? Прекрасний фільм, який в цілому слідує книжковому канону, і в дечому навіть краще популяризує тему фінансових хитросплетіннь, які призвели до кризи 2008 року. Не дарма Голлівуд полюбив Майкла Льюїса!
Наші сторінки в мережі:
