“То моє море!” Українське пиво доби Незалежності: від шмурдяка до крафту
Oleh Moskaliuk
Продовжуємо серію “смачних” постів! Цього разу у нашому фокусі українське пивоваріння доби незалежності, яке пройшло свій шлях від звичних лагерів до появи гурманських зразків з буряком, ялівцем та грушами. Якою є хронологія появи звичних нам виробників, чому “Львівське” може виявитись “київським” або “запорізьким”, чим можуть зацікавити малі броварні, йтиметься у цьому матеріалі. Усе пивоваріння доби незалежності — менше ніж за 10 хвилин!
Проголосивши незалежність у 1991 р., Україна успадкувала заразом і всю пивоварну індустрію УРСР. Переважно це були місцеві пивзаводи, які функціонували як державні підприємства. З деяких були утворені об’єднання, наприклад у 1964 р. 5 західноукраїнських пивзаводів об’єдналися у ВО «Колос», чи у 1986 р. на базі трьох київських та фастівського пивзаводів у пивобезалкогольне об’єднання «Оболонь»: при переході у ринкову економіку вони отримували перевагу у розмірах капіталу. Пивзаводи не мали широкого асортименту сортів. Нажаль, пивна культура у СРСР не була сформована, а обізнаність українців обмежувалася знанням «світлого», «темного», а в унікальних випадках ще «напівтемного» та «нефільтрованого» пива. Такі тенденції розвитку продовжилися і після приватизації заводів.
Пивоварні заводи перетворюються у юридичні особи різного типу. Надається перевага відкритим акціонерним товариствам, адже це дозволяє залучати капітал зі сторони для розвитку бізнесу. Наприклад, у 1993 р. на базі запорізького пивоварного заводу утворюється відкрите акціонерне товариство ПБК «Славутич». У 1996 р. контрольним пакетом акцій заволоділа Baltic Beverages Holding. За допомогою вкладених інвестицій було оновлено обладнання заводу і у 1998 р. на українському ринку з’явилась торгова марка «Славутич»: вона відома багатьом, хто пам’ятає початок 2000-х.!
У 1999 р. ВВН придбало згадане вище Відкрите акціонерне товариство «Акціонерну компанію «Колос»» з її торгівельною маркою «Львівське». Також, у 2000 р. прийнято рішення про будівництво нового пивоварного заводу у Києві: відкритий у 2004 р., він суттєво збільшив виробничі потужності холдингу. На заводах немає розподілу за марками, які варяться: так, наприклад, сорт «1715» може варитися на будь якому з 3-х заводів.
У 2008 р. міжнародна компанія Carlsberg придбала компанію Scottish & Newcastle (вона володіла ВВН) і, відповідно, стала власником Львівського, Запорізького і Київського пивзаводів і їх торгівельних марок. Компанія стала одним з лідерів по виробництву пива в Україні. Станом на 2017 р. вона охоплювала 29,3% ринку. На її потужностях виробляються такі торгівельні марки як «Львівське», «Арсенал», «Tuborg», «Carlsberg», «Baltica, «Kronenbourg» та інші.
Схожа доля спіткала і Чернігівський пивкомбінат «Десна». Після приватизації і акціонерного розміщення ним почала цікавитися бельгійська компанія Interbrew. Вже до 1996 р. компанія заволодіває контрольним пакетом акцій і перебирає «Десну» у своє управління. У 1999 р. Interbrew викупила у кіпрського інвестиційного фонду INVESCO акції Миколаївського пивзаводу «Янтар» (створене після приватизації акціонерне товариство таким чином залучило кошти для реорганізації). У 2000 р. до активів компанії також увійшов Харківський пивзавод «Рогань». Якийсь час ці заводи функціонували окремо і випускали відповідно свої бренди: «Чернігівське», «Янтар» і «Рогань». Але у 2006 р. відбулося злиття цих підприємств у ВАТ «САН ІнБев Україна», яка відповідно було частиною світового концерну Anheuser-Bush InBev. Тепер на кожному з 3-х заводів розливався увесь асортимент брендів Сан ІнБев. Окрім названих вище і їх варіацій також варилися такі ліцензовані бренди, як BUD, Stella Artois, Taller, Staropramen. Додалися також українські бренди «Старий мельник», «Жигулівське оригінальне».
Окрім цих двох пивоварних гігантів в Україну прийшли ще 2. У 2008 р. компанія SAB Miller купляє у донецького олігарха Рината Ахметова Донецький пивоварний завод, на базі якого було утворено ПрАТ «Сармат». Разом з купівлею заводу в Україні з’являється бренд Miller. Проте діяльність цієї компанії в Україні була нетривалою. Вже у 2012 році вона передала свої активи разом з правом на бренд турецькій корпорації Efes. У 2017 р. Efes втратила свій контроль над заводом, а 2018 р. об’єдналася з Anheuser-Bush InBev.
Цікаво склалася історія бренду «Перша приватна броварня». Засновувалася вона справді як сімейний бізнес Андрія Мацоли і залишалася таким до 2012 р.. Спочатку компанії належав один завод у Львові, а у 2012 р. було приєднано ще завод у Радомишлі. І з того часу «Перша приватна броварня» перестає бути приватною і продає свої акції. Контрольний пакет і надалі належить Андрію Мацолі, а іншими великими інвесторами виступають ЄБРР, холдинг OASIS CIS та німецька компанія Oettinger. Таким чином на заводах «ППБ» почали випускати такі ліцензійні бренди як: «Amstel» «Krušovice», «Oettinger», «Pabst Blue Ribon», «Heineken».
ПрАТ «Оболонь» фактично залишається єдиним великим гравцем на пивному ринку України, що зберігає свою незалежність. Утворюється «Оболонь» на базі Київського виробничого об’єднання з випуску пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод «Оболонь», спочатку як закрите акціонерне товариство. Поступово компанія придбала ряд додаткових виробничих потужностей: зараз до складу «Оболоні» входять 3 основних пивзаводи — у Києві, Фастові та Красилові. Окрім того, є ще виробничі потужності у Охтирці, Коломиї та інших містах. Компанія випускає такі бренди як «Оболонь», «Zibert», «Zlata Praga». Останнім часом компанія все більше орієнтується на зовнішні ринки, створюючи експортні варіанти напоїв.
Перелічені вище виробники разом складають значний % пивної індустрії в Україні. Всі вони пропонують так звані «масові» сорти, які варяться практично необмеженими об’ємами. Якщо подивитися на асортимент пропонованої продукції, то в кожній лінійці присутні, найперше, легкий світлий лагер (це і «1715», і «Оболонь Світле», і «Чернігівське» і т.д.), для різноманіття додається нефільтроване і темний лагер. Час від часу у їхньому асортименті появляються цікавіші сорти, як то «Avtorske Stout», «Robert Doms Golden Ale» та інші. Але вони не мають значної популярності, й переважно недовго тримаються у лінійці виробництва. Хоча їх поява стимулює людину замислитися, що світ пива не обмежується «світлим», «нефільтрованим» та «темним» - спробувавши, вона почне шукати щось нове для себе.
Коли споживач це усвідомлює, то переважно, спочатку, він приходить до асортименту, так званих, регіональних броварень. Виробничі потужності більшості з них, як і перерахованих вище виробників, перейшли нам у спадок від УРСР. Проте їх шлях на ринку був не таким стрімким, оскільки в їх розвиток були залучені менші капітали. Найвідомішими регіональними виробниками є «Уманьпиво», «Бердичівське», «Опілля», «Микулинецьке», однак є й інші, менш відомі і поширені («Калуське», «Панське», «Павлівське» та інші). Переважно вони також випускають сорти лагерного типу (світле, темне, нефільтроване), однак роблять акцент на кращій якості, інакшій сировині і нерідко їхнє пиво є непастеризованим. Ці броварні останнім часом відвойовують частину аудиторії пивних корпорацій, але ціна регіонального пива не може конкурувати з дешевизною масового. Широку відомість ці пивоварні отримують завдяки поширенню в Україні дрібних магазинів розливного пива, хоча деякі з них і трапляються на прилавках супермаркетів. Часто постають труднощі і з акцизом на пиво, який є в Україні досить високим, а чим менша пивоварня, тим важче їй впоратись. Саме тому в нас практично відсутні зовсім дрібні сімейні пивоварні.
Не зважаючи на це, в 2014–2015 рр. в Україні починає з’являтися справжнє крафтове пиво. Що ж ми відносимо до крафтового пива? По-перше, пивоварня є маленькою і незалежною, по-друге, має різноманітні сорти та стилі, проводить експерименти. А початок цьому руху поклала міні-пивоварня Collider Brewery, власники якої ще у 2012 р. зварили перший відомий в Україні India Pale Ale. Українські броварні поступово долучаються до “крафтової революції” — в чому її суть, можна дізнатись у іншому нашому матеріалі.
У 2014 р. на площі Ринок у Львові було відкрито ресторан-пивоварню «Правду». Вона належить місцевому об’єднанню Fest!, яке займається різними напрямками, зокрема й ресторанним бізнесом. Вона створювалася за принципом бельгійської, взявши за основу смаки звідти. Показово, що деякі сорти «Правди» були відзначені нагородами у тій-таки Бельгії.
У 2015 р. у селі Кваси була відкрита пивоварня «Ципа». Їх фішкою є те, що для урізноманітнення смаків вони використовують традиційні гуцульські додатки — хвою, чорниці, ялівець та інші. Незважаючи на те, що виготовляється «Ципа» у Квасах, проте розраховане воно на київський ринок, адже тут засновники відкрили цілу мережу своїх ресторанів. У травні 2015 р. була відкрита київська броварня «Varvar», а разом з нею і власний бар.
Після цього з’явились досить багато крафтових пивоварень таких як: «Underwood Brewery», «Bierwellе», «Andri’s Craft Beer», «Дідько», «Ягер». «Кумпель» і «First Dnipro», що також приєдналися до цього руху. Вже у 2018 р. налічується більше 30 таких броварень, крафтова культура розвивається.
У 2017 р. у Києві відбувся перший Craft Beer Fest, що з того часу став щорічним. Фестиваль став платформою, де пивоварні показують свої напрацювання та знайомлять публіку з крафтовим пивом.
У 2017–2019 роках постали такі паби як «Кеди искуствоведа», «Punkraftbar», «Мокрі вуса», «Old Bar», що спеціалізуються на крафтовому пиві українських і світових виробників, що дають можливість розвиватися малим виробникам і поширювати свій продукт до кінцевого споживача попри маркетингову компанію великих гравців.
Всі ці дрібні пивоварні вже переросли той етап, коли копіюються європейські і американські сорти такі як IPA, APA, Stout, Porter, Milk Stout, Trippel та інші (хоч звичайно мають і їх у своєму асортименті) і перейшли до створення своїх власних унікальних сортів. Так «Правда» створила сорт «Борщ» (містив сік буряка) на підтримку того, що борщ — український, «Underwood» — «Hard Uzvar» з соком копченої груші, «Ципа» — сорт «380», що є одним з найгіркіших пивних напоїв в Україні (показник гіркоти IBU — 380, коли у звичайних сортів близько 30).
Цікаво, що великі пивоварні намагалися підхопити тенденцію переходу до крафту. Так, «Перша приватна броварня» створювала лінійку «Insider», Сarlsberg мала лінійку сортів «Robert Doms», проте вони на ринку не прижилися і були виведені з продажу. Отже, розвиток крафтового пивоваріння триває, впевнений, що в майбутньому нас чекає ще багато смаків. Експериментуйте, але споживайте відповідально!
Наші сторінки в мережі:
