Натхнення серед мороку. Чим особливе концтабірне мистецтво
Nadiia Kravchenko
11 квітня — чергова річниця звільнення американськими військами концтабору Бухенвальд у німецькій Тюрингії. Йому передувало повстання в’язнів, які через саморобні радіопристої знали, що Німеччина зазнає поразки. Вони змогли завадити вивезенню останніх ешелонів з ув’язненими, коли американські війська вже були поруч. Наразі 11 квітня оголошено Міжнародним днем визволення в’язнів нацистських концтаборів.
Минулого року в ці дні ми публікували фотографії з головного музею концтабору, де експонується величезна кількість пам’яток з його моторошного повсякдення 1936–1945 рр. В нашому об’єктиві опинились 5 історій його в’язнів, яких мимоволі об’єднало це страшне місце, створене руками представників “освіченої та культурної нації” поруч тими місцями, де жили Гьоте, Шиллер, народились німецька демократія та баухаус. Цьогоріч звернемо увагу на одну з незвичних сторінок історії Бухенвальду та й концтаборів загалом — на твори мистецтва, створені в цих місцях. Власне на те, чому, здавалося б, тут не мало бути місця.
Звідки взагалі в концтаборах взялось мистецтво? На це питання відповісти не так і складно. Серед десятків тисяч тих, хто потраждав від репресій, були професійні художники. Дехто отримав свій квиток в такі місця через “неправильне” походження, як і чимало інших звичайних німецьких громадян. До концтаборів потрапляли і поціновувачі мистецтва, колекціонери єврейського походження, їх історії ми розповідали у травні минулого року. Серед в’язнів Бухенвальду опинились представники Баухаусу, які не встигли емігрувати. Сюди ж потрапили й іноземці, які були професійними художниками — через походження, ліві погляди чи участь в Русі Опору.
- Квіти та краєвиди
На початку 90-х були віднайдені залишки концтабірних бараків, а на стінах одного з них… картини, карпатські пейзажі. Професор польської Академії мистецтв Юзеф Шайна ідентифікував їх, як свої. В майбутньому — відомий художник, графік та сценограф, а тоді молодий поляк Юзеф Шайна був одним із учасників Руху Опору. Через це потрапив до Аушвіцу, потім до Бухенвальду, до одного із т.зв. “зовнішніх” таборів під назвою Шьонебек (біля Магдебурга). Фарби, якими написані ці картини, використовувались в літакобудуванні. Цілком ймовірно, що хтось з керівництва табору дав йому завдання написати картини для свого будинку поруч. Цинічно, але факт — таланти ув’язнених митців їхні ж мучителі використовували для своїх потреб, а їх родини жили в комфортних будинках неподалік місць катувань та розстрілів.
Повернемось до пейзажів. Чому цей жанр? Загалом для в’язнів з художніми талантами мистецтво було способом втечі від жахливої реальності й можливістю не з’їхати остаточно з глузду. В мистецькій збірці Бухенвальду чимало творів з ностальгічними нотками. Серед них знайшлося місце чудовим пейзажам з минулого життя, які ув’язнені тримали в пам’яті, і з теплом згадували. Сюди ж, роблячи спроби класифікації концтабірного мистецтва, відносять і натюрморти. Наприклад, цей букет квітів, авторства того ж таки Юзефа Шайни так само опинився на стіні концтабірного бараку.
2. Попелюшка з Ельріха
Неподалік Бухенвальду знаходився концтабір Міттельбау-Дора, у зовнішньому таборі якого, біля містечка Ельріх був ув’язнений француз Жорж Соншідріан (Georges Sanchidrian), учасник французького Руху Опору. Гарненьке містечко з гірськими ландшафтами поруч було ніби створене для того, щоб тут постали якісь казкові сюжети. Обставини їх появи, щоправда, були геть не казкові.
Табір Ельріх-Юліусхютте нині відомий тим, що його в’язні мали тяжко працювати, це поєднувалось з паскудними санітарними умовами утримання та харчуванням. Достеменно відомо про 4 тис. загиблих. Під час наступу союзників в’язні мали йти до іншої точки утримання — концтабору Заксенгаузена (так, пішки). Чимало з них, хто був зовсім знесилений, загинули під час цього “маршу смерті”. Серед них був і художник, який розписав стіни свого бараку сюжетами з казки “Попелюшка”. Казкові сюжети були частиною спогадів про спокійне дитинство, де не було місця всьому тому, про що згадано в цьому тексті. Казки були ще одним зі способів втечі від страшної реальності, але Жоржа вона поглинула…
По закінченню ІІ Світової бараки в Ельріху були зрівняні із землею. Фрески зрізали та передали до фондів історичного музею в Берліні, де вони експонувались в 1957 році. Заново відкриті вони були в 2009 р., тоді ж був ідентифікований їх автор.
3. Портрети. Документи часу
Художники, що потрапили в ці стіни, зображували на аркушах олівцем своїх друзів, знайомих чи тих, кому загрожувала смерть. Портрети могли стати передсмертними, останніми свідченнями невинно загубленого життя… Деякі з них створені на основі фотографій, тож не є цілковито самостійними творами мистецтва. Портрети не були цілковито спробою абстрагуватись, а стали частиною процесу документування жахливої реальності. У ньому присутня іронія — в збірках музею є карикатури на нацистів. В цій групі чимало малюнків, олівцем, на яких зображені сцени з табірного життя — черга за табірною баландою, полиці в бараках зі знесиленими в’язнями, сцени з катуваннями, крематорій...
Відомим графіком був Поль Гояр (Paul Goyard), учасник французького Руху Опору, а потім і концтабірного повстання в Бухенвальді. Нині знані 250 його малюнків із часів перебування в таборі. Після свого звільнення, заручившись підтримкою свого табірного друга Жозе Фості, він зробив велику діораму на основі своїх ескізів для табірного музею. Колись непоганий театральний художник та декоратор так і не повернувся в обійми Мельпомени. Дружбу з тими колегами, з якими він спілкувався в таборі, він проніс через все своє життя. Подібно до нього, автором портретів та сцен з табірного життя був голландець Генрі Пєк, який перебував у Бухенвальді з 1942 по 1945 рр.. Він також підтримав повстання в’язнів Бухенвальду в останні дні існування табору, та лишив по собі значну збірку табірної графіки.
Чимало творів на табірну тематику і з такими сюжетами датовані вже наступними десятиліттями, коли їх автори переосмислили свій страшний досвід, конвертувавши його в графіку, скульптури та інсталяції.
Серед художників, що потрапили до Бухенвальду, був графік з Сумщини Роман Єфименко, який подарував свої ескізи з Бухенвальду Буринському краєзнавчому музею. Повернувшись на батьківщину, Р.Є. займався книжковою графікою, був автором плакатів, політичних карикатур та навіть емблеми аматорської кіностудії в Бурині. Позаяк його життя значною мірою було пов’язане з Донбасом, частина графічних творів Романа Єфименка зберігалась у фондах художнього музею в Донецьку. Складно сказати, що зараз з ними. В місті, де в 2021 році діє концтабір “Ізоляція”, свідчення в’язнів якого змушують волосся ставати дибки.
P.S. всі фото для посту зроблені його авторкою в художньому музеї комплексу Бухенвальд у серпні 2019 р.
Підписуйтесь на наші сторінки в мережі:
